Через Київ на Вкраїну [2]

Через Київ на Вкраїну битий шлях біліє,
Як згадаю, милий друже, то аж серце мліє.

Руйнували, плюндрували прокляті чекісти,
Знущались над народом підлі комуністи.

З церков наших поробили театральні салі,
Ой не даймось над собою так знущатись далі.

Однак, кожен лицар – славний, козацького роду,
Ми підемо за Вкраїну з ворогом до бою.

Рідний Київ відберемо – він стане могучий,
Українці усміхнуться над Дніпром ревучим.